Танці
Хула, сіва та ʻōтеʻа
Танці й музика, на які спирається полінезійське луау: від гавайської хули кахіко та ʻауана до самоанських сіва й саса, таїтянської ʻōтеʻа, гітари слак-кі та укулеле.
Забронюйте столик на гавайському луау ↗Швидка відповідь
Полінезійське шоу луау запозичує з кількох острівних традицій. З Гаваїв походять хула в її давній формі кахіко та сучасній ʻауана, гітара слак-кі та укулеле. Із Самоа — граційна сіва, сидяча саса з плесканням у долоні та ніж вогню. З Таїті — швидка ʻōтеʻа під барабани. Розуміючи, що є що, ви перетворите приємне шоу на таке, яке вмієте читати.
Хула кахіко
Кахіко — давній стиль хули, який зазвичай визначають як хулу, створену до 1894 року й виконувану без сучасних інструментів. Її танцюють під речитатив і традиційну перкусію: гарбузовий барабан іпу, барабан паху, обтягнутий акулячою шкірою, брязкальця з пір'ям, розщеплені бамбукові палички та гладкі камені, що використовуються як кастаньєти. Багато танців кахіко вшановували вождів або богів, і виконати їх без помилок було важливо, адже помилку могли витлумачити як нещастя. Вигляд часто суворий, з благоговінням перед духовним корінням танцю.
Хула ʻауана
ʻАуана, що означає блукати чи дрейфувати, — це хула в тому вигляді, як вона розвивалася під західним впливом. Її пісні співають як популярну музику, часто в мажорній тональності з гармонією, а гурт використовує портативні струнні інструменти: гітару, ʻукулеле, сталеву гітару та бас. Костюми менш відкриті, ніж у кахіко, а пісні можуть описувати будь-що — від місця до почуття. Рухи рук передають сенс, зображуючи похитування дерева чи хвилю на океані, тож стежте за руками не менше, ніж за стегнами.
Самоанські сіва та саса
Siva Samoa — загальна назва самоанського танцю. Традиційна сіва передусім вимагає грації: витончених, делікатних рухів рук і долонь; у наші дні її виконує таупоу. Саса — зовсім інша: груповий танець, який зазвичай виконують сидячи, побудований на різких синхронних плесканнях і швидких рухах рук. Його назва означає «ударяти», а жести відтворюють повсякденне життя — від веслування в каное до приготування їжі. Інші самоанські форми — тауалуга та сіва афі, танець з вогняними ножами.
таїтянський ʻōteʻa
Танець ʻōteʻa походить із Таїті, і його стрімкі рухи стегнами — саме те, що новачки зазвичай очікують побачити в кожному полінезійському танці. Танцюристи стоять рядами й швидко погойдують стегнами під самий лише ритм ударних, без співу, а веде їх tōʻere — видовбаний з колоди барабан, у який б'ють паличками. Ще до контакту з європейцями цей танець існував як чоловічий; нині його виконують і чоловічі, і жіночі, і змішані трупи. Інтерпретації ʻōteʻa — незмінна частина полінезійських танцювальних шоу на луау та в закладах для відвідувачів на Гаваях і в інших тихоокеанських курортах.
Гітара в строї Slack-key та укулеле
Слак-кей гітара, або кī hōʻalu гавайською, що означає «послабити ключ», — це традиція пальцевої гри, у якій струни ослаблюють від стандартного строю, щоб відкриті струни звучали акордом. Великий палець веде альтернативний бас, а пальці перебирають мелодію. Укулеле прибуло з Португалії: його розробили у 1880-х роках із маленьких гітарних інструментів, які португальські переселенці з Мадейри, Азорських островів і Кабо-Верде привезли до Гаваїв, а король Калакауа зробив його частиною виступів на королівських зібраннях. Його гавайська назва приблизно означає «стрибаюча блоха».
Як відвідати змішане шоу
Шоу луау швидко переміщується між островами, тож костюми та інструменти — ваші найкращі підказки. Спів і барабани з костюмами з листя та тапи вказують на хулу кахіко; гітари, ʻукулеле та легкі сукні — на ʻауану. Швидкі рухи стегон під гуркіт колоди-барабана означають ʻōтеʻа. Граційні руки та спокійне обличчя наводять на думку про сіву, а раптовий спалах вогню означає, що почалася сіва афі. Шоу різняться за порядком і змістом, тож сприймайте це як спосіб розпізнавати кожен танець, а не як перелік того, що ви побачите.
Читати далі: Танець саамського вогняного ножа
Джерела